готуючись до модулів, намагаюся не заснути з книжками.

а думки мої далеко-далеко, і дуають зовсім не про культурологію та літературу....

я думаю про тебе, намагаюсь все-все проаназізувати.

намагаюся зрозуміти тебе і себе, і становище, в якому ми опинилися.

боюся, що ти не подзвониш завтра. і післязавтра. ніколи.

тому я поки все тримаю у собі. головне - не надірватися...

навчання не дає спокою. а тут ще й через тебе доводиться перечитувати все тричі.

"...июнь не в состояньи, он меня не поймет:

я хочу дождей, я хочу дождей, я хочу дождей... осенних дождей скорей..."

пари ще не почалися, а мені вже важко...

зрозуміла, що дві години безперервних лекцій, дві години потоку нової інформації - це багато. це важко і це стомлює.

це підриває навіть, здавалося б, моє величезне бажання навчатися...

вперше починаю сумніватися, що я все правильно зробила.

зате тепер точно знаю: я візьму тайм-аут. візьму тайм-аут і поїду у Славутич.